Як підтримувати нові і давні стосунки під час війни

Війна пришвидшує всі процеси. Українці поспішають жити в умовах, коли невідомо, чи буде завтра, адже для когось воно може не настати. Інколи день тягнеться як тиждень, а місяць — як рік. У цьому є трохи фатальності, але й оптимізму, і життєствердності.

Життя пробиває собі дорогу. А з життям — і нові стосунки, і нові кохання. У стрічках соцмереж повідомлення про загибель людини змінюються повідомленням про весілля.

Багато  хто за цей час зустрів своє нове кохання. Це допомагає почуватися  живим. Це дає відчуття тепла, що хтось чекає  тебе і мріє про твоє повернення.

Але постає питання: як зберегти ту іскру, що народилась? Як це зробити в умовах, коли війна постійно може втрутитися й розлучити закоханих?

Те саме стосується і стосунків, які  тривали роками, а тепер, інколи вже 8 місяців,  між ними пролягла  відстань, котру  ще невідомо коли вдасться  подолати.

Головна помилка

Коли трапляються  різкі зміни в житті, спочатку все завмирає. Вирішення насущних проблем заморожує всі інші процеси. Однак потім, коли перша напруга спадає, ці процеси починають рухатися  прискореним темпом, старі проблеми загострюються, і до них додається необхідність пристосуватися до нових умов.

Зараз частіше нові умови, крім інших, більш матеріальних змін, — це стосунки на відстані й нові кохання, які швидко приводять до шлюбів (за пів року війни кількість шлюбів серед українців перевищила кількість за такий самий період минулого року), але так само швидко теж перетворюються на стосунки на відстані.

Головна помилка, яка загрожує стосункам у таких умовах, —   перевантаження відповідальністю.

Мати свій план

Так, тому стосунки для нас  і важливі, що дають  психологічну підтримку для проживання стресу і створюють для нас сенс життя та діяльності. Але допомогу можуть дати тільки стосунки у близькому контакті.

Стосунки на відстані не можуть допомогти вам вирішити наші проблеми, проте вони мають створювати для вас мотивацію жити далі, планувати й досягати, вони дають орієнтири для прийняття рішень та створюють віру в майбутнє.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Кохання на відстані — іспит на міцність

Якщо ви  вимагатимете  допомоги в людини, котра  перебуває на відстані, це нічого не дасть, а тільки погіршить ваші стосунки. Людина не знає ваших умов, людина не може щось зробити для вас власноруч, найімовірніше  в людини  немає ані матеріальних, ані соціальних ресурсів для допомоги.

Тому  людина відчуватиме  вину, незручність у спілкуванні й  інстинктивно буде зменшувати вашу комунікацію.

Тому важливо не шкодити тим стосункам, які є зараз. Не додавати напруги, яка походить  з інших джерел.

Навпаки, головна порада для стосунків на відстані — додавати спокою.

Ми це робимо, ознайомлюючи  наших співрозмовників з тим, що в нас відбувається, і   розповідаючи  їм, як ми  вирішуємо або плануємо  вирішувати свої проблеми та  завдання. А якщо у вас є складнощі, то варто подумати, як ваш співрозмовник може вам допомогти,  і запитувати  про конкретну допомогу.

Ви в іншій країні, сама з дітьми, і вам потрібно влаштувати їх у дитячий садок чи школу? Нема сенсу запитувати в  тих, хто залишився, що вам із цим робити. Вони не знають. Але вони можуть знати когось, хто знає. Розкажіть, який у вас план, і запитайте про тих, хто може дати в цьому пораду.

Потрібні нові контакти

Щоб не перевантажувати людину відповідальністю, проханнями допомоги, скаргами й соціальними потребами, треба мати можливість задовольняти свої потреби через інші соціальні зв’язки.

Під час війни багато соціальних зв’язків було втрачено чи порушено. Майже всі люди відчувають брак соціальних контактів. Якщо ви   вимагатимете  від коханої або коханого компенсувати цей брак, він або вона точно не впораються, ви будете незадоволені, ваш партнер  відчуватиме  вину і безсилля, і все це точно нашкодить вашим стосункам.

Щоб цього не сталося, вам потрібно підтримувати й розвивати ті соціальні контакти, які доступні.

У китайців є такий вислів: далека вода не допоможе тобі загасити близьку пожежу, близькі сусіди нам потрібні, навіть якщо є далекі родичі.

Сусіди, колеги, давні й нові друзі — ось звичайні джерела соціальних зв’язків. Також, особливо в нинішніх умовах, це може бути участь у волонтерських проєктах і приєднання до громадянських ініціатив.

Родичі

Через індивідуальну роботу з людьми я помітив цікаву закономірність: чим складніші стосунки на відстані в людини, тим частіше родичі та  друзі партнера ініціалізують контакт. Зазвичай  найвищу  активність виявляють тесть і теща. Важливо відгукуватися на такі ініціативи, ці люди першими відчувають вашу самотність і намагаються вам допомогти.

Якщо скоро  розлука

Розвиток нових стосунків також добре вписується у стандартну пораду, яку ми даємо тим, хто одружився під час війни і кому, можливо, скоро доведеться розлучатися.

Ми радимо приділити більше зусиль і уваги тому, щоб краще познайомитися з друзями та родиною партнера. Це допомагає глибше увійти в соціальне коло одне одного і в результаті  мати більше можливостей для передачі інформації, більше тем для обговорення та  більше розуміння інтересів одне одного.

Ми радимо приділити більше зусиль до формування спільної  історії з партнером. Спільна  історія — це спільні події, спільні знання, спільні переживання. На практиці це означає більше «виходів у світ», більше оповідань про своє минуле і більше залучення до особистих інтересів одне одного.

Допомога

Кожній людині регулярно буває  важко. Намагаючись допомогти, люди прагнуть скоригувати  поведінку ближнього  і дати поради, як краще поводитися.

Насправді, щойно  у вас виникає таке бажання, це означає, що складно вам, що це саме ви не можете впоратись. Тепер  краще це визнати і сказати вголос, сказати і собі, і своєму співрозмовникові, що вам складно. Найкраще після цього зробити перерву в розмові, щоб був час подумати.

Діти

У розмові з дитиною дорослий завжди має  бути активним. Дитина сама нічого не стане розповідати чи запитувати, навіть якщо перед цим інший дорослий дасть їй інструкції.

Спочатку дитині слід  навчитися, в неї має бути взірець  і повторюваний досвід.

Щоб розмовляти з дитиною, найкраще почати з інтересу до її справ. Як проходить  її день, що вона робить, у що грається, з ким; які в неї з цими дітьми стосунки. Зазвичай  цих запитань достатньо, аби зрозуміти інтереси дитини і запитувати далі про те, що її цікавить. Коли дитина почуватиметься  впевненіше, вона сама почне вас запитувати.

Щоб ваша розповідь була  дитині цікавою, потрібно, аби  вона могла ставити запитання. Тому спочатку своїми запитаннями ви маєте  її цього навчити.

А якщо ви дорослий, який із дитиною поруч, можливо спочатку вам потрібно навчити цього свого партнера.

Плани

Як для життя нам потрібно пити воду, так і для стосунків нам потрібно розмовляти. Нам зручніше пити  з келиха, але для того, щоб у нас було багато води, нам потрібна каструля чи відро. Щоб у вас було багато стосунків і щоб вам було зручно розмовляти, вам потрібні спільні справи.

Спільні справи – це спільні  плани й участь в особистих планах одне одного.

Якщо ви прагнете допомогти людині адаптуватися до змін, осмислити свій досвід, зберегти й поліпшити  ваші стосунки, то треба створювати свої і спільні  плани. Навіть у тих непередбачуваних умовах, які в нас  зараз.

Зараз закоханим важко, бо важко планувати  в умовах війни. Багато хто через це відмовляється будувати  плани навіть для себе. Але це дуже загрожує всім вашим стосункам.

Кожен командир знає (мабуть, кожен добрий командир), що підлеглим краще, коли вони розуміють загальний план і бачать у ньому своє місце. У шлюбі те саме: нам потрібно розуміти, яке місце ми займаємо в планах одне одного  і наскільки наші особисті плани схожі.

Будувати  плани й говорити про плани складно завжди, а під час війни  — особливо. Але ваші спільні плани — це той стрижень, який робить ваш зв’язок міцним і за який потім може триматися кожен із вас, коли комусь буде важко.

***

Будувати  спільні плани складно ще й тому, що є ризик невдачі. Виявиться, що у вас із партнером спільних планів немає, що тепер ви уявляєте своє майбутнє по-різному.

Чи потрібно напружувати сили, яких зараз і так обмаль, на збереження того, що не має майбутнього? Насправді  так питання ніколи не  стоїть, бо коли ми розуміємо реальність, висновки вже очевидні. Тому люди інстинктивно уникають обговорення  спільних планів і навіть будувати  свої.

Будувати  свої плани чи не будувати, обговорювати чи ні — це завжди особисте рішення, і ніхто не може вам сказати, варто це робити за ваших обставин чи ні. Проте важливо пам’ятати: якщо у вас немає особистих планів, то ви втрачаєте мотивацію. А якщо у вас немає спільних планів, то ви поступово втрачаєте зв’язок.

Більше статей Антона Семенова читайте за посиланням.