Вибори в Чорногорії: багато запитань для України

Чергові президентські вибори в Чорногорії, другий тур яких відбувся 2 квітня, пройшли загалом спокійно: кілька спроб купівлі голосів, напад із ножем на члена однієї з виборчих комісій, кілька бійок. Нічого незвичайного — Балкани.

Незвичайними стали результати виборів: Мило Джуканович, який був при владі з 1991 року, програв маловідомому Якову Мілатовичу — одному з лідерів руху «Європа зараз!», що виник лише 2020 року.

Незвичайною була явка виборців: понад 70% — найвища після проголошення незалежності у 2006 році. З них 60% виборців віддали голоси молодому, тридцятисемирічному політикові Мілатовичу.

Незвичайним стало й те, що кандидатуру майбутнього президента підтримали виборці найрізноманітніших напрямів — проєвропейськи налаштовані та сербські націоналісти, частина чорногорських патріотів та противники ЄС і НАТО.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Чорногорія розсекретила дані про військову допомогу, надану Україні

Обидва кандидати у своїх передвиборних промовах говорили про «вступ у нову еру». При цьому обидва давали їй схожі характеристики — Чорногорія продовжить рух до європейської мети, стане більш багатою та демократичною, із кращою якістю життя. Але не стандартні обіцянки передвиборних перегонів цікавили виборців, таке вони чули неодноразово.

Ставлення до Джукановича — ось що стало фактором, який розділив країну, а Мілатович об'єднався з відверто просербськими силами, які ненавидять поки що чинного «старого» президента, переконаного борця зі спробами Белграда знову підкорити Подгорицю. Тому частина виборців бачила в Джукановичі політика, що за понад 30 років на чолі Чорногорії відновив її незалежність, привів до НАТО, розпочав євроінтеграцію, намагався обмежити вплив античорногорської Сербської православної церкви (СПЦ) і, на противагу їй, почав створення чорногорської церкви, опирався спробам Белграда та Москви задушити країну в обіймах «російсько-сербського миру».

Інша частина була впевнена, що Джуканович перетворився на типово автократичного вождя, вибудував патерналістську систему влади під себе та свою партію, дозволив квітнути корупції та організованому криміналу, стримував розвиток демократії та розвиток країни загалом.

Виборці надіслали чіткий сигнал елітам: вони хочуть змін і нових лідерів, які турбуватимуться про їхні проблеми та сподівання, а не про свої вузькопартійні інтереси. Вони продемонстрували появу в країні нового політичного тренду, — більше не терпітимуть зневажання законів, прав і свобод лише тому, що в правлячої еліти були заслуги в минулому.

Нагадаємо: президент Чорногорії — носій представницьких функцій і виконує переважно церемоніальну роль, а більша частина політичної влади належить прем'єр-міністрові. Однак президент має можливість впливати на формування внутрішньої і зовнішньої політики.

Так, ера Джукановича, імовірно, минає. Але яка розпочинається? Хто він — Яков Мілатович, чого від нього очікувати? Формальна біографія нового президента Чорногорії створює враження про нього як проєвропейськи орієнтованого політика. Він навчався та стажувався в Австрії, Великій Британії, Німеччині, Італії та США. Працював у банках Німеччини, Словенії та Чорногорії. Неодноразово заявляв, що приведе Чорногорію в Євросоюз, — це дозволить зробити життя всіх громадян кращим, багатшим і стабільнішим.

Рух «Європа зараз!», створений Мілатовичем і Мілойко Спаічем (до речі, донедавна власником сербського паспорта), — партія популістського типу, а у своїх прибічниках бачить 20–45-річних. Мілатович разом із дружиною виховує трьох дітей, що додає йому симпатій і підтримки.

Однак є в цьому передвиборному образі суперечності та неясності. Наприклад, тривожить відсутність у Мілатовича чітких геополітичних поглядів, а саме: незрозуміло, яке його ставлення до спроб посилення впливу Сербії й Росії в Чорногорії, античорногорської політики СПЦ, якій він симпатизує та парафіянином якої є. Трохи дивним видається співпраця нібито проєвропейського політика з таким агресивно просербським і проросійським політиканом як Андрій Мандич (лідер партії «Нова сербська демократія» (НСД), що після першого туру виборів закликав усіх своїх соратників підтримати Мілатовича. Дивує мовчання нового президента з приводу вимог його союзників із просербських і проросійських Демократичного фронту та НСД залишити НАТО.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Зеленський і прем’єр Чорногорії підписали декларацію щодо інтеграції України в НАТО

Також насторожує підтримка Мілатовича Сербією в другому турі: сербські медіа розхвалювали його на всі лади; президент Александар Вучич і провідний великосербський радикал, військовий злочинець Воїслав Шешель підтримували саме Мілатовича в першому та другому турах, як і СПЦ. Ці факти дали підстави регіональній пресі писати, що «Європа зараз!» і Мілатович є спільним проєктом Вучича та СПЦ.

Непросто оцінити ставлення Мілатовича до агресії Росії проти України, — коментарів із цього приводу немає. Імовірно, це можна було б пояснити тим, що його перемога великою мірою залежала від підтримки чорногорських сербів та їхніх партій (більшість яких налаштовані проросійськи). Але 2021 року Мілатович відвідав Петербурзький економічний форум (він був першим чорногорським міністром, який узяв участь у ньому після 2014 року). А у квітні 2022 року Мілатович розповідав про «негативний вплив» війни в Україні на чорногорську економіку.

Неоднозначна його діяльність на посаді міністра економіки у просербському уряді Здравко Кривокапича, зокрема в контексті підвищення мінімальної заробітної плати майже вдвічі — до 450 євро. Деякі експерти і журналісти кажуть, що це був типово популістський крок, зроблений за рахунок скорочення бюджету на охорону здоров'я та освіту, що знекровило бюджет країни.

Не виключено, всі ці тривожні запитання до новообраного президента можна списати на відсутність у Мілатовича досвіду у «великій політиці» або його наміри домогтися в Чорногорії примирення між чорногорцями та сербами, різними політичними силами й церквами. У такому разі йому можна побажати успіху, адже близько 30% населення країни — серби. Але питання все-таки залишаються...

Що ж стосується Мило Джукановича, то, схоже, ще рано говорити, що він пішов із політики. Нагадаємо: 15 березня він розпустив Скупштину Чорногорії, яка не змогла призначити прем'єр-міністра, а нові дострокові парламентські вибори призначив на 11 червня.

Незважаючи на програш президентських виборів, Джуканович зберігає певну популярність і чималу підтримку. Демократичну партію соціалістів підтримують приблизно 30–35% виборців, що дозволить їй якщо не завоювати більшість у Скупштині, то створити одну з найбільших фракцій. І тоді Джуканович зможе впливати на політику уряду, створеного після виборів.

Мілатович хоче стати президентом усіх чорногорців. Сьогодні це непросто, оскільки необхідно примирити часто непримиренних. У тому числі досягти примирення з Джукановичем. Але якщо Мілатович усього цього досягне, він стане одним із найуспішніших президентів Чорногорії, а Чорногорія — успішною державою.

Більше статей Володимира Цибульника читайте за посиланням.