Рука дрогнула

Остап Дроздов 14 февраля 2014, 21:49
фото

Читайте также

Маски сорваны. Революция-2014 — и есть в чистом виде люстрация, оголившая всех политических игроков. Стало видно, who is who. Точнее — кто кем не является. Революция показала, что, по большому счету, у нас вообще нет никого, кто без масок. Ежедневно в стране происходит развенчание лицедейства — малого и большого. Количество сорванных масок шокирует. До революции мы даже не догадывались, что имеем дело с тьмой-тьмущей лицедеев. Их наибольшая концентрация, оказывается, ближе всего к нам.

Ценность революций определяется количеством потерь. Наша революция — беспрецедентно развенчивающая. Мы утратили целые роды занятий и целые институты. Если уже давно не существовало президентства, правления, парламентаризма, правоохранительной системы, суда и т.д., то список утрат пополнили политики как разновидность Человека разумного. Мы утратили также целые партии — оптом и в розницу. Произошла революция скепсиса, революция неистового недоверия к тем, кто живет этим самым доверием. Революция промчалась по политической ниве, словно смерч, оставив после себя пустыню и выжженную землю. Не сумев ликвидировать власть, революция ликвидировала политику как ремесло. Но самая главная ценность революции в том, что она произвела эффект мощного инсектицида. Она уничтожила политических паразитов.

Наиболее поучительно это произошло с ВО "Свобода". Во время революции жизненное пространство "Свободы" редуцировано к работе на камеру, а после революции — к работе на заказ. Буквально за несколько недель страна стала свидетелем фактического фиаско партии, горласто грозившей возглавить революцию, а вместо того ставшей не просто ее тормозом, но и самым ущербным местом. Если составлять хит-парад наибольших вредителей революции, то "Свобода" справедливо поделит первое место с захарченками, клюевыми, портновыми и другими деятелями с той стороны баррикад. Не потому, что растерялась. И не потому, что воюет против своих, стоя перед Банковой в выразительно пассивной позе. А потому, что даже в ситуациях обнаженного нерва она упрямо продолжает публично паразитировать. 

Вся 10-летняя динамика "Свободы" — зрелищная история паразитирования за счет другого организма. "Свобода" появилась как реаниматор давно умерших смыслов и фигур. Это всегда отдавало некой танатофилией, удачно ложившейся на галицкий культ уважения кладбищ, пантеонов и глорифицированной смерти. Едкое описание наших врагов и виновников стало визиткой партии, уверенно шагавшей к местной власти на горбу Проводников и полупроводников.

Минуло десятилетие, пройдено несколько избирательных кампаний, взяты деньги у всех возможных спонсоров, отработаны десятки дестабилизационных задач, но и по сей день эта политическая сила не способна вырасти из коротких штанишек паразита и начать создавать что-то свое уникальное. Даже нынешние сити-лайты во Львове с цитатами революционных мыслителей — это не игра в афоризмы и не попытка популяризовать наработки столетней давности. Это — глубоко укорененная традиция паразитирования на проверенных эгрегорах, гарантирующих легкий успех. Поскольку на этих сити-лайтах фамилия, например, Липинского напечатана таким же шрифтом, как и "проект Ирины Фарион", осуществляемый, как вы уже догадались, далеко не на частные деньги неприкасаемой. Паразитирование на идеологии, на фамилиях светочей, на их нимбе, на неопровержимости их авторитета достигло циничных пределов. Даже возведение памятника Бандере во Львове раздулось до
1 млн долл. В конце концов, Бандера уже давно стал надежным алиби. В частности и для тех свободовцев, кто в разгар революции умудряется за 18 млн грн покупать старинную гостиницу в самом центре Львова.

"Свобода" — это вечный "противсіх", хамовитый и недискутабельный. Сидя на золотой и приватизированной жиле украинского национализма, эта партия долго могла позволять себе "мочить всех" (прежде всего нынешних своих ). Но паразит гибнет тогда, когда исчезает хозяин. Революция-2014 оторвала "Свободу" от золотой жилы. Махровая националистическая риторика оказалась лишней не только в Киеве — даже во Львове студенческий Евромайдан в самом начале отмежевался от трех пальцев. Ну, а в Киеве заезженный лозунг "Бандера придет, порядок наведет" воспринимался разве что как остроумный стеб на собственную беспомощность трехпальцевых а-ля радикалов. До сих пор "Свобода" инертно продолжает паразитировать на внешней эстетике театрального радикализма. Факельное шествие в черных масках и экзальтированными возгласами ксенофобского содержания — это был последний гвоздь "Свободы" в ее адекватность. Поскольку надо быть полным идиотом, чтобы без надобности раздражать двуязычных или русскоязычных киевлян, ставших ценнейшим достижением революции. А устраивать факельное шествие в ночном Львове — кризис жанра, не иначе. 

Партия, которая так ревностно позиционировала себя боевым отрядом, выступающим против режима, так и осталась митинговым мегафоном. Мы видели торжество формы при отсутствии содержания. Перед миллионным вече Тягныбок, выпучив глаза, скандирует по слогам, глядя в телекамеру: "Ре-во-лю-ці-я! Ре-во-лю-ці-я!", а через несколько минут на улице Институтской "наезжает" на людей (им же накрученных) с требованием ничего не делать, пока нет плана. Напомню, шел восьмой месяц акции "Повстань, Україно!". Это похоже на кататоническую шизофрению, симптомом которой является поочередность чрезмерного возбуждения и ступора. Свободовский организм на протяжении всей революции вел себя именно так: вспышки вербальной активности (с элементами надрывного нагона) — и полнейший оцепенелый ступор. "Батьківщина" и УДАР в этом плане кажутся искреннее, исходя из заведомо мизерных стартовых возможностей создания революций. А вот "Свобода" явилась сейчас странной химерой, направляющей весь свой радикальный запал не на обезумевший режим, а почему-то на Майдан: сначала назвала студенческий срыв проектом Банковой, затем начала воевать со "Спільною справою" за сундучок с пожертвованиями, потом перелопатила анархистов, ну а во Львове брала штурмом тех, кто брал штурмом помещения ОГА.

Весь этот спорадический неадекват — агония паразита, лихорадочно ищущего себе нового донора. Обычное поле паразитирования выбито из-под ног. Революция мигом отсекла весь пласт прошлого националистического наследия, так что теперь на нем некрофилить не удастся. Шарм и ореол действенного радикализма полностью принял на себя "Правий сектор" и другие образования, отколовшиеся в свое время от "Свободы" в знак протеста против бизнесюков-бандерофилов. Все, чем сейчас занимается партия, — агрессивно отвоевывает свой ареал существования у тех, кто одним "коктейлем Молотова" разрушил ее многолетнюю гегемонию. Для свободовцев большую опасность представляют теперь не режим Януковича и враги народа, а прежде всего альтернативные радикалы, зачинщики реальных, а не митинговых действий. Как только "Правий сектор" создаст партию, свободовцам придется проститься с парламентскими льготами, бесплатными авиаперелетами, сонмом штатных помощников и томительным удостоверением нардепа. 

Партия откатилась фактически к моменту своего создания. Ее ожидает рестарт. Причем в более трудных, более плотных условиях, когда словесный радикализм уже не "прокатит", а действующий радикализм уже осуществляется другими, куда более привлекательными структурами. "Свобода" полностью утратила свою притягательную силу. Теперь трудно найти хотя бы один аргумент, зачем активному амбиционному националисту идти в "Свободу". Раньше туда могли идти за идеей (которая теперь не прослеживается никак), за причастностью к процессам (теперь процессы создают другие среды), за сублимацией неупотребляемого радикализма (теперь есть, где его использовать), за партийным зонтиком для бизнеса (все места заняты), за харизмой лидеров (ну не за "орлицей" же!). Притягательная сила утрачена. Возможности кадрового рекрутинга исчерпаны. Зажигать нечем — разве что выяснением отношений с альтернативными кругами радикалов. Однако нормальных патриотов мало привлекает междоусобная войнушка с "Автономним опором" или "Правим сектором". Если на то пошло — пострадать не от рук режима, а от рук другого националиста — моветон. 

Во время революции жизненное пространство "Свободы" редуцировано к работе на камеру, а после революции — к работе на заказ. Ничего более радикального, чем "Правий сектор" с его местом боевой славы на Грушевского, уже никто не совершит. Это — приговор. Поскольку партия сознательно саботирует революцию на значительно высшем уровне — я имею в виду создание альтернативных органов власти хотя бы в базовых регионах. Свежая новость из колыбели революции: в прошлый вторник Львовский областной совет даже не смог собрать кворум, чтобы выказать номинальное недоверие одиозному губернатору Сало. Это уже во второй раз. Или в третий. Несущественно. На общем возложении цветов рядом с Сало свободовский председатель облсовета Колодий выглядит естественнее, чем на баррикадах.

Понимает ли все это паства "Свободы"? Думаю, революция отрезала от "Свободы" всех ситуативных избирателей, которые своим эмоциональным голосованием "достали все!" раздули ее рейтинг до неприличных 11%. Количество одноразовых избирателей вдвое (если не больше) превышает количество базовых. Из революции "Свобода" выйдет со своим обычным железобетонным люмпен-национал-пролетариатом, который не способно покачнуть даже членство "орлицы" в КПСС или ее обвинение в адрес Русланы Лыжичко. Останется "клюмба", которая до сих пор не способна отмежевать Бандеру от гостиницы в центре Львова. Верный избиратель, конечно, останется, и этим избирателем является тот самый антимайдан, только наизнанку. Подозреваю, мы станем свидетелями прогнозируемого возвращения блудной "Свободы" в родную конюшенку, откуда ее временно выпустили погулять на свежий воздух. 

Маски сорваны.

Заметили ошибку?
Пожалуйста, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
21 комментарий
  • spragly 21 февраля, 11:53 Текст цього памфлета втратив актуальність після опублікування списку загиблих вчора протестувальників. Майже кожний другий з "Свободи". Так, партійні гасла потрібно коректувати, ксенофобію видалити, і все таке решта. Але оті загиблі Герої не переймалися політичним самолюбованням, вони просто активно боролися за свободу. "І вашу, і нашу". Тому вони й були членами "Свободи". Ответить Цитировать Пожаловаться
  • logan 20 февраля, 02:57 По смыслу данной статьи, начисто лишенной каких-либо фактов ,изобилующей домыслами и нелепыми рассуждениями, следует в дальнейшем ожидать подобные "предсказания" о "Батькивщине" ,либо "Ударе"....А выражения "шавки олигархов" пахнут так же как риторика газеты "Правда" - "шавки империализма",американские запроданцы и т.д. и т.п. И сколько можно пугать донецких бабушек жупелом "фашиста" Бандеры?? Эти люди знают историю Украины из бестселлера "Краткий курс истории КПСС" о героическом "нефашистском" НКВД, выжигавшем украинцев целыми селами...Нельзя из реального контекста очень сложного политического момента и борьбы за независимость того времени выдергивать некие,якобы жареные факты, с целью обгаживания западных украинцев..Это гадко и называется "провокация"...Кроме ответной ненависти к московским шовинистам это никаких других чувств не вызывает...Так на жалких понтах зарабатывают безродные космополиты... Ответить Цитировать Пожаловаться
  • SIM1 19 февраля, 23:18 Действительно, почему только о "Свободе"? Две головы, видите ли, выглядят искренне. А вот Мостовая в этом же номере пишет, что они - шавки олигархов. Во-вторых, Правый Сектор тоже считает себя последователями Бандеры. И их националистическая риторика как бы не оказалась лишней даже в Киеве (хотя он себя сдерживают, но всё же). Я не за идеологию соц-нац или нац-соц, а для уточнения картины. Ответить Цитировать Пожаловаться
  • kachura.pavel 19 февраля, 10:53 Да,чем больше накручено глупости,тем умнее кажется. Ответить Цитировать Пожаловаться
  • PetrovichO 18 февраля, 06:57 Такие же статьи автор просто обязан написать о двух оставшихся головах нашей трехглавой оппозиции. Ведь срываются не только маски , но и выворачивается белье Ответить Цитировать Пожаловаться
  • neliteplii 17 февраля, 20:28 1.Історична заслуга "Свободи" в тому, що вона легітимізувала в Україні український націоналізм поруч з єврейським і московитським, яким на Україні вже сотні років. Політичний успіх українського націоналізму в представництві ВО “Свобода” на останніх парламентських виборах є, у відносному змислі (сенсі), з огляду на висліди попередніх виборів, проривним. Цей успіх лиш незначною мірою – всупереч пануючий (куцій) думці, сформованій переважно політологами (також куцими) і підхопленій журналістами (ще куцішими) - завдячується хвилевою політичною кон’юнктурою. Глибинна ж причина успіху в іншому, а саме у величезному суспільному запиті сучасного українського суспільства на націоналізм. Український народ у сучассі є, сказати б, хворим на СНІД – Синдром Набутого ІмуноДефіциту. В медичному змислі (сенсі) СНІД є хворобою (набутою) імунної системи організму, наслідком чого виникають різноманітні ненастанні (перманентні¬) захворювання, які організм не здатен долати. У народів (націй) системою захисту, подібною до імунної системи організму людини, є націоналізм. У здорових націй націоналізм, як набуток еволюційного історичного розвитку, є, переважно, не артикульованим й не концентрованим та, як імунна система біологічного об’єкта, сказати б, просотує кожну клітину національного організму, пильнуючи про захист його національного здоров’я - національної ідентичності. Така імунна система у здорових націй настільки органічна, що її – в середині самої нації - не помічають, як, наприклад, не помічають повітря при диханні, коли воно є. Для прикладу, коли француз нехотя відповідає а то й не відповідає зовсім на звернення англійською або коли московит не воліє говорити ніякою іншою мовою окрім своєї на теренах від Московії до Америки, то вони є націоналісти чи ні? Звичайно, націоналісти, одначе чи вони самі вважають себе націоналістами? Та ніскілечки. А чи їх хто наголошено (акцентовано) спрямовує до подібного настановлення? Та ні ж бо, це у них, сказати б, в крові, тобто виховано історією цих народів. Це є, так би мовити, вроджений, органічний, не артикульований націоналізм – імунна система нації, матриця її культури. Народи, які мають таку імунну систему самозбереження національної ідентичності, є духовно незнищенні. Що ж робити нації, хворій на дефіцит імунітету, тобто націоналізму? Проводячи й надалі медичну рівнобіжність (паралель), лікування такої хвороби асоціюється з лікуванням СНІДу чи ж, так само, для прикладу, цукрового діабету, а саме з впорскуваннями (ін’єкціями) в національне тіло відповідної компенсуючої дефіцит лікарської субстанції. А такою компенсуючою дефіцит лікарською субстанцією - за визначенням - має бути якийсь спеціальний концентрований субстрат, тобто, в розглядуваній темі, організований артикульований націоналізм. Так історично склалося (чому - окрема тема), що український народ критичною мірою втратив свою національну імунну систему, а сподіваність на її еволюційне відновлення заперечують жорсткий деструктивний вплив зовнішніх чинників (чинники північно-східного та близькосхідного походження) та надшвидкий і щодалі швидчаший темп історії - часи повільного еволюційного національно-суспільного розвитку минули чи, вірніше, щільно стислися. Тим часом, Україна задихається через критичний дефіцит націоналізму у хаосі анаціонального броунівського руху в царині інтелектуальності та духовності. Наведені чинники безвибірно (безальтернативно) формують зазначений запит українського суспільства на націоналізм, бо ж наразі драматично (чи не трагічно?), стоїть питання бути чи не бути українському народу як питомій самісній соціокультурній спільноті. І відповіддю організованого українського націоналістичного руху на цей запит має бути ініціаційне розпросторення націоналізму в масі українського народу (починаючи з інтелігенції) з тим, щоб націоналізм став - як у народів здорових - органічним, на рівні інстинкту чинником його – принаймні – існування. 2."Свобода" внесла у до того "неживу" Верховну раду енергію, рух і надію. 3."Свобода" розпропагувала революцію, вона голосила, що революція гряде і не помилилася. 4."Свобода" прийшла, в тому числі, на ідеї люстрації, яку спочатку її теперішні союзники на дих не сприймали. 5."Свобода" з політсил єдина, яка не забула про святу справу національної справедливості, головно у мовнім питанні. Вона єдина вимагає української мови у парламенті і деінде, а її білі і пухнасті союзнички примовчують, вони хочуть бути "пріятнимі во всєх отношеніях". Наприклад, Віталік звертається на майдані мовою окупанта, проти якого і бореться революція. 6."Правий сектор" був героєм на Грушевського, одначе у нього ще надто коротка публічна історія, щоб робити висновки. 7.Добре, що є "Правий сектор" і "Свобода" одночасно, добре, що опозиція триголова. 8.Щодо поводження "Свободи" у теперішній революції не спішімо з висновками. Ми багато чого не знаємо. 9.Класична антиукраїнська провокація передбачає, що автор носить українське або українськоподібне прізвище. Давши площу провокатору з неукраїнським прізвищем, Дроздов, редакція "ДТ" прокололася. Ответить Цитировать Пожаловаться
  • ultramagnus 17 февраля, 11:03 хоч і не люблю цього піараста,але тут він є правий. СВОБОДА з самог опочатку не відповідала вимогам революціїі ніяк не могла змиритись зі своєю другорядністю у процесах. Таак, є ідейні люди,як от Іллєнко-з якими я б стояв в одному ряді,проте таких-меншість і ними тупо прикриваються.Про те,що СВ є страшилкою для лохторота-100%!!!!!! я це вживу наблюдав і наблюдаю-хоча свободівці на майдані меншість(катастрофічна меншість) але саме їх я чую,як цвях в труні від прихильників янука чи йог ооппонентів,але які не хочуть йти на майдан-бо там СВ-я завжди питаю їх ЩО ВАМ ДОРОЖЧЕ-УКРАЇНА ЧИ ТЕ,ЩО ТАМ СВ СТОЇТЬ? та це не допомагає. Витівки св-шників вражають тупістю,я несподівався на таку недисциплінованість і неузгодженіст ьу діях з іншими політиками і організаціями.Саме тому я і не головував і не входив у цю партію-я чомусь відчув фальш задовго ,ще у 2010р,але до кінця вірив ,що політичне крило перможе в партії бізнесменів-не виправалось сподівання. Правий сектор - дійсно перйняв ініціативу. А те хто цю статтю написав-немає важливості-головне це думки статі. СВ знову відкротиться до 3,5% твердого електорату,але тепер потрібно буде нових людей ЗАВОЙОВУВАТИ діями-а чи вони захочуть? Мусять!!! Бо 10,5% - це не пна половину-це на 2/3 протестний електорат-кого дійсно дістало,а не хто є ідейним.Принаймні у моєму місті-всі маршрутники тримают ьпрапор СВ в салоні Ответить Цитировать
  • milagrosajulia 16 февраля, 15:58 "Свобода" реально працює на Януковича як страшилка для його "лохторату". Недаремно Янукович мріє на виборах про Тягнибока, як свого конкурента, бо окрім нього навіть з фальшуваннм нікого не може перемогти. Крім того саме Тягнибок разом з Яценюком і Ющенком закликав всіх своїх прихильників підтримати передвиборче гасло Януковича: "Всі однакові! Тому голосуй проти всіх, або не ходи на вибори!" І тільки повний йолоп не міг розуміти, що успіх цього гасла ґарантує Януковичу перемогу. При всіх вадах Тимошенко її найголовніша неоднаковість та, що її можна було би преобрати. Позбутися же Януковича можна лише ціною немалої крові. Президентство Тимошенко цілком могло бути перехідним періодом до відновлення Української Народної Республіки з повною люстрацією і новим громадянством. Адже "дєржава Украіна", проголошена (а не відновлена) в 1991 р. є спадкоємицею і правонаступницею російської колонії УССР з усіми її збереженими антиукраїнськими інституціями, кадрами і традиціями. Антиукраїнська влада давно своїми економічними і кримінальними злочинами поставила себе поза законом. І дуже дивно в синьо-червоній за синьо-жовтою ширмою "дєржавє" блатних "смотрящіх" від однієї особи, що контролюють "правоохоронців", зондеркоманди "коССмонавтів", "прокуратуру", "суди", викрадення, катування та вбивства людей, продовжувати чути безглузду перемовну маячню про "правову державу" та якісь "закони" та "конституції". Тягнибок пасеться на пам’яті Бандери і Шухевича, але не є продовжувачем їх справи. Бандера був лише прапором, а Шухевич об’єднав в боротьбі за відновлення Української держави в АБН – Антиімперському Блоці Народів - патріотів України будь-якого етнічного походження. Тягнибок же їх відштовхує і роз’єднує. Відновлення АБН йому не потрібне. Майдан виник як вибух громадянського суспільства (прототипу АБН) проти свавілля привладного криміналу без участі Тягнибока і Яценюка. Вони три місяці лише нейтралізують активність Майдану, використовуючи його в своїх інтересах в безглуздих перемовинах з привладним криміналітетом, що як аргумент може сприймати лише силу і західні санкції. Тих, хто всупереч їм зрушив Майдан з мертвої точки, вони навіть не допускають на трибуну. Але дуже дивно, що за чотири роки кримінальної окупації і за три місяці Майдану ніхто так і не висунув звинувачення Тягнибоку і Яценюку в тому, що ця окупація – на їх совісті. Тому найменших докорів совісті вони не відчувають. І можуть зрадити націю знову. Ответить Цитировать Пожаловаться
  • rostka 16 февраля, 11:47 В одній з передач Дроздова преставник "Нашої України" звинуватив Тимошенко в тому, що вона привела РосУкрЕнерго в Україну. Представників "Батьківщини" в студії не було, а всі інші, з Дроздовим включно, промовчали, тобто погодились. Після цього Дроздова не дивлюсь і не читаю. Ответить Цитировать Пожаловаться
  • docsis 16 февраля, 11:21 Вчора Свобода надавала по сраці "чистоплотним" колорадським жукам за спробу розібрати барикаду. Тому автор статті помиляється. Ответить Цитировать
Реклама
Курс валют
USD 24.83
EUR 27.56